Як повернути українському слову питому виразність, силу й красу? Як запобігти пошесті калькування, себто бездумному поширенню слів і зворотів, «здертих живцем» із російськомовних зразків? Як навчити українців мислити по-українськи ?..
Саме такі запитання нуртували в розмислах і працях Святослава Караванського, який сам був і мовою, і Україною. Один працював, як велика мовознавча інституція, випустивши у світ надзвичайно популярні «Практичний словник синонімів української мови», фактично перший (1993), «Російсько-український словник складної лексики» (1998), що неодноразово перевидавалися. «Секрети української мови»… упадали в око своєю несхожістю з настановами тодішніх київських академіків. Давалося взнаки, що пише не радянський «учений», а знавець мови, той знавець, без яких мова не годна збагатитися. Він просто працював, як каторжанин, розчищаючи поле українського Слова, поросле бур’янами-русизмами, засмічене й понівечене нахабною й живучою поростю всюдисущого суржику. Працював над словом з молодих літ, одесит, який заговорив українською лише у двадцять років.
Про це йшлося у виступах викладачів кафедри юридичної лінгвістики та практичної психології, здобувачів вищої освіти, зокрема Раміла Аббасова.
До 100-річчя від дня народження Миколи Руденка, співзасновника Української Гельсінської групи, письменника-фантаста, правозахисника й дисидента,народженого на Донбасі
Чому 2010-го року видання повного зібрання творів Миколи Руденка було вилучене з державної програми «Українська книга»?
І це за незалежности України?.. І що робити аби НІКОЛИ це не повторилося в нашій історії, у нашому бутті? І якими бути?..