13 грудня 2019 року в місті Сєвєродонецьку (Луганська область) Координатором проектів ОБСЄ в Україні у взаємодії зі Службою безпеки України та в партнерстві з Луганським державним університетом внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка організовано і проведено Загальнонаціональний юридичний Форум «Доступ до правосуддя у контексті реформи децентралізації в Україні» (далі – Форум).
Участь у роботі Форуму взяли судді Вищого антикорупційного суду, Луганського апеляційного суду, представники прокуратури Луганської області, адвокатури, провідні українські науковці.
Робота Форуму відбулась за такими напрямами:
- реформа децентралізації та способи забезпечення доступу до правосуддя;
- реформування кримінального законодавства: проблеми та перспективи;
- організаційно-правові та процесуальні аспекти діяльності органів правопорядку та суду;
- доступ до правосуддя в умовах проведення операції об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони в Донецькій та Луганській областях.
Учасники Форуму констатували, що забезпечення доступу до правосуддя має бути одним із пріоритетних завдань діяльності законодавчого органу влади, судових та правоохоронних органів України.
За підсумками проведеної дискусії учасники Форуму висловили такі пропозиції:
І. Під час оптимізації роботи судових та правоохоронних органів:
- посилити інформаційне забезпечення кримінально-правового регулювання, ураховуючи обмежену ефективність чинної системи кримінальної статистики, та розглянути доцільність створення інформаційної системи, у якій мають накопичуватися дані щодо всього «циклу» існування кримінально-правової норми, реєстрації та обліку провадження, дані щодо відповідних судових рішень, посилання на реєстр осіб, до яких застосовані заходи кримінально-правового впливу;
- дослідити необхідність впровадження інституту мирових судів, які б у своїй діяльності застосовували інші заходи кримінально-правового впливу, відмінні від покарання.
ІІ. У процесі роботи над вдосконаленням чинного КК України розглянути доцільність:
1) внесення змін у розділ КК України про кримінальні правопорушення проти правосуддя щодо:
встановлення кримінальної відповідальності:
- для дізнавачів: у ст. 373 КК України – за примушування давати показання при допиті та шляхом незаконних дій, а також за примушування шляхом незаконних дій особи до дачі пояснень, які відповідно до положень статті 298-1 КПК України можуть визнаватись джерелом доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, а у певних випадках – і про злочини; у ст. 374 КК України – за порушення права на захист; у ст. 387 КК України – за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування;
- для інших осіб: за образу конкретного судді чи суду у зв’язку із виконанням суддею посадових обов’язків;
доповнення:
- ст. 374 КК України положенням щодо відповідальності службових осіб установ із надання безоплатної вторинної правової допомоги за непризначення невідкладно захисника;
- ст. 384 КК України положенням про завідомо неправдиві пояснення свідка або потерпілого, завідомо неправдивий висновок спеціаліста, які можуть бути джерелом доказів у провадженнях про кримінальні проступки, а у певних випадках – і щодо злочинів;
розширення:
- у ст. 374 КК України кола потерпілих від порушення права на захист через визнання ними засудженого, виправданого, особу, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їхнє застосування у кримінальному провадженні, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особу, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
виключення:
- із диспозиції ст. 374 КК України недопущення захисника слідчим, прокурором чи суддею, оскільки за чинним КПК зазначене повноваження у них не передбачене;
посилення:
- відповідальності адвокатів за якість надання правничої допомоги за кримінальними провадженнями та адміністративними справами аж до впровадження кримінальної відповідальності за найбільш грубі, небезпечні форми порушення права на захист з їхнього боку (наприклад, надання правової допомоги іншій стороні на шкоду клієнтові тощо);
2) внесення змін в інші розділи Кримінального кодексу України щодо:
- визначення корупційних і/або пов’язаних з корупцією правопорушень виключно як умисних діянь;
- криміналізації діянь, передбачених наразі главою 13А КУпАП «Адміністративні правопорушення, пов’язані із корупцією», у спосіб віднесення їх до кримінальних проступків.
ІІІ. Під час удосконалення антикорупційного законодавства розглянути доцільність:
- визначення розумних термінів зберігання у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відомостей про таких осіб з метою автоматичного видалення з нього інформації щодо правопорушень після спливу термінів для її зберігання;
- проведення широкої антикорупційної просвітницької та тренінгової діяльності щодо прищеплення нетерпимості до будь-яких корупційних проявів в органах місцевого самоврядування, залучивши до цієї роботи заклади вищої освіти;
- надання потерпілому у кримінальному провадженні права на самостійне залучення обраного ним експерта або рецензента експертного висновку (у тому числі – приватного), подачі відводу експерту і рецензенту, ініціювання призначення експерта чи рецензента з числа вказаних ним осіб (рецензії на висновки експертів мають визнаватися джерелами доказів). Такий підхід до формування доказової бази при розслідуванні злочинів дозволить забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд;
- з метою повноцінного виконання прокуратурою покладених на неї ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» завдань щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави розглянути можливість розширення сфери координаційної діяльності прокуратури. Задля цього Президентом України має бути затверджене Положення про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності, яке б визначило повноваження прокуратури у цій сфері, суб’єктів, принципи і форми координації.
ІV. У ході реорганізації правоохоронної системи слід розглянути можливість:
- позбавлення військових прокурорів особливого правового статусу, що є виправданим і доцільним кроком, спрямованим на демілітаризацію органів прокуратури;
- перегляду переліку дисциплінарних проступків адвоката та внесення відповідних змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- проведення судових реформ (в частині судоустрою) після їхнього концептуального осмислення та наукового обґрунтування з тим, щоб система судоустрою була чітко визначена в Конституції України (у ст. 125 слід вказати на апеляційні та місцеві суди, на принцип інстанційності) і далі реформувалася виключно на конституційній, науковій і демократичній основі.
- У процесі реалізації державної політики у сфері пробації розглянути питання щодо:
- Затвердження комунікаційної стратегії діяльності пробації.
- Забезпечення належного рівня обізнаності суспільства та публічних діячів про діяльність уповноважених органів з питань пробації, зокрема, через уведення до штатного розкладу уповноважених органів з питань пробації прес-секретарів.
- Оптимізації підготовки та поширення буклетів щодо основних завдань органів пробації та алгоритму дій, увести практику проведення інформаційних занять щодо мети і завдань діяльності пробації з особами, що перебувають на обліку.
- Систематичного проведення комплексу соціальних медіа-компаній, залучення волонтерського руху до висвітлення питань діяльності уповноважених органів з питань пробації.
- Оновлення наочної інформації в уповноважених органах пробації щодо правового статусу засуджених.
- Поглиблення практики ініціації проведення семінарів, круглих столів, робочих зустрічей персоналу пробації з іншими органами, службами, науковими установами для поширення інформації про діяльність пробації та спільного вироблення способів вирішення наявних проблем.
- Розроблення мобільного додатку для суб’єктів пробації (щодо їхніх прав, обов’язків, розгляду звернень тощо), а також з інформацією для громадян у режимі питання-відповідь.
- Упровадження адвокаційної програми волонтерського рекрутингу.
- Поширення практики комунікацій з органами соціального патронажу при прийнятті програмних документів на рівні центральних органів виконавчої влади.
- Активізації роботи щодо залучення до співпраці з органами пробації лідерів громадської думки в містах.
- У рамках розгляду комунікаційної стратегії деокупації Донбасу доцільно:
- ініціювати роботу з підготовки й ухвалення законопроектів, спрямованих на врегулювання відносин, які будуть складатися між суб’єктами суспільного життя після деокупації територій України;
- розпочати розроблення теоретично та практично обґрунтованих пропозицій щодо: застосування диференційованого підходу до нівелювання результатів доказування, отриманих у провадженнях на території АРК та ОРДЛО; особливостей оцінки доказів у перебігу відповідних судових проваджень; методичних рекомендацій щодо особливостей прийняття підсумкових судових рішень за результатами перегляду процесуальних рішень, ухвалених нелегітимними судами на територіях АРК та ОРДЛО.
Учасники Форуму окремо зазначили, що під час дискусій між вченими та представниками державних інституцій спостерігалися непоодинокі випадки різного бачення проблематики доступу до правосуддя у контексті реформи децентралізації в Україні. Зазначене вказує на необхідність продовження практики проведення подібних заходів.