Вихід Великої Британії з Європейського Союзу спростував міф про те, що існує якесь “зовнішнє управління” з боку ЄС. Питання щодо “Брекситу” було винесено в 2016 році на британський референдум – і з невеликою перевагою цього разу перемогли прихильники виходу з ЄС. Це був уже другий референдум щодо членства Британії в ЄС. Перший провели в 1975 році, через два роки після вступу, і тоді 2/3 країни проголосували за членство в Євросоюзі.
Отже, чому Британія сумнівалася і яким чином її вихід позначиться на майбутньому Європейського Союзу?
В європейській політиці Сполучене Королівство завжди стояло дещо осторонь від інших країн континенту. Історично склалося, що у своїй політиці Британія більше орієнтувалася на США, ніж на Європу. Взаємовідносини цих країн навіть отримали назву “особливі стосунки”.
Велика Британія долучилася до Європейських спільнот не одразу, а лише через 20 років після їхнього створення. І завжди тяжіла до того, щоб зберігати свою “окремість”. Вірогідно, це є наслідком так званого “острівного мислення” британців: відокремлені від континенту протокою Ла-Манш, громадяни Сполученого Королівства відомі своїм консерватизмом і євроскептичними настроями.
У 2016 році, на другому референдумі щодо ЄС, 52% британців проголосували за вихід, 48% – за збереження членства. Як відбувалася кампанія щодо виходу Британії з Євросоюзу, добре відображено у фільмі “Брексит” із Бенедиктом Камбербетчем, що вийшов на екрани у 2019 році.
Вихід Сполученого Королівства з ЄС не означає початку “розвалу”, як про це говорять окремі євроскептики. Випадок Британії – приклад того, що Євросоюз базується на демократії, і якщо громадяни якоїсь країни вважають, що їм буде краще жити порізно, вони мають на це право.
“Брексит” ніяк не позначився на стабільності ЄС – Європейський Союз залишається однією з найбільших економік світу з високими стандартами життя. Наразі жодна з країн всерйоз не говорить про припинення своєї участі в Євросоюзі, адже вихід означатиме втрату привілейованого доступу до великого ринку та тієї підтримки, яку дає членство в ЄС.
За матеріалами Євроінтеграційного порталу