Європейська рада є головним політичним органом ЄС, свого роду “колективним головою Євросоюзу”. Це зустрічі-саміти на вищому рівні президентів чи прем’єр-міністрів країн-членів за участі Голови Європейської ради та Президента Європейської комісії (обидва – без права голосу). Завдання Європейської ради – формувати пріоритети та генеральну лінію політики ЄС. Саміти відбуваються не рідше чотирьох разів на рік.
Рада ЄС об’єднує уряди країн Союзу. Але не всіх представників за один раз, а в залежності від теми засідання. Загалом є 10 конфігурацій Ради ЄС: екологія, юстиція, соціальна політика та охорона здоров’я тощо. Рада ЄС належить до законодавчої влади. Це ніби Верхня Палата двопалатного парламенту, яка ухвалює законодавчі акти та бюджет ЄС (разом з Європарламентом), координує політичні курси країн-членів і виносить рішення щодо зовнішньої політики Євросоюзу (в затверджених Європейською радою межах). У Раді ЄС головують держави, які змінюються кожні 6 місяців у встановленому порядку, щоб кожна країна отримала можливість очолити Раду. Так реалізується принцип рівності учасників. Очолює Раду ЄС міністр закордонних справ країни, що головує на даний момент.
Європейський парламент діє як законодавчий орган разом із Радою ЄС (за аналогією Європарламент можна назвати Нижньою Палатою двопалатного парламенту). Європарламент ухвалює законодавчі акти, ратифікує міжнародні договори, остаточно затверджує бюджет Євросоюзу, наглядає за його використанням і контролює діяльність окремих інституцій ЄС, насамперед Європейської комісії. Європейський парламент обирається що п’ять років, і кожна країна ЄС делегує фіксовану кількість своїх депутатів, пропорційну чисельності населення. Так густонаселена Німеччина має 96 парламентарів, а Мальта чи Естонія – по 6. Сьогодні в Європейському парламенті 705 депутатів.
Всередині Європарламенту депутати об’єднуються в групи, але не за національною ознакою, а за ідеологічною. Сама інституція вважається одним із найпотужніших законодавчих органів у світі.
За матеріалами Євроінтеграційного порталу